ЧОМУ ДИТИНА НЕ ГОВОРИТЬ ПРАВИЛЬНО?

 

Давайте спробуємо разом відповісти на це питання. Коли ми говоримо,  наш язик - це найважливіший м'язовий орган, знаходиться у роті в постійному русі. Але ці рухи не хаотичні, а строго чіткого порядку, при якому язик, при вимові звуку займає тільки певне місце артикуляції цього звуку.

Давайте перевіримо! Вимовіть, будь ласка, звук "ш - ш - ш" тривало, кілька разів, відчуйте, що язик "притискається" до піднебіння за верхніми зубами, а тепер просуньте його назад в глибину рота. Чуєте, звук "ш" зазвучав інакше. Це не його місце. Спробуйте ще раз вимовити "Ш-Ш-Ш", а тепер опустіть кінчик язика за нижні зуби. Вийде звук "с - с - с". Отже, щонайменше відхилення язика від правильного положення приводиь до того, що звучання звуку стає нечистим.

Маленька дитина при формуванні звуковимови, веде той же пошук язиком правильних положень. В силу надмірної рухливості язика, або навпаки, його млявості, рухи язика недосконалі, невпорядковані, тому дитина здійснює безліч замін одних звуків на інші (сяпка - шапка, зяба - жаба, вапа - лапа і так далі). Дитина росте, міцніші стають його м'язи. Язик - це теж м'яз. Він росте, стає еластичним, гнучкішим і за допомогою спроб та слуховому контролю з'являється правильна артикуляція звуків. Менше виникає помилок при звуковимові, удосконалюється рухові навички.

Якщо дитина в п'ять, шість, сім років продовжує говорити як в два, три роки,  або ж у неї залишаються проблеми з одним, двома звуками, обвязково потрібно звернутися за консультацією до спеціаліста.

РОЛЬ СІМ'Ї У ВИХОВАННІ ПРАВИЛЬНОЇ ЗВУКОВИМОВИ У ДІТЕЙ ДОКІЛЬНОГО ВІКУ .

 

  Ніяка найретельніша робота дитячого садку не виключає необхідності допомагати дітям, що неправильно вимовляють ту або іншу групу звуків, в сім'ї. Проводити зайняття з дітьми слід щодня або через день у формі гри. З дітьми п'яти, шести  років заняття проводяться перед дзеркалом, в якому дитина може контролювати правильність рухів артикуляційного апарату. Виконуючи певні цілеспрямовані вправи, батьки допомагають підготувати артикуляційний апарат дитини до правильної вимови звуків, які він погано вимовляє.

   Працюючи з дитиною вдома, батькам слід пам'ятати:

1. Змушувати дитину займатися не можна. Зайняття дадуть найкращий результат тоді, коли вони будуть проводитися у формі гри і будуть цікаві для дитини.

2. На одному зайнятті не слід давати більше двох-трьох вправ.

3. Усі вправи потрібно виконувати природно, без напруги. 

 4. Деякі вправи виконуються під рахунок, який рівномірно ведуть дорослі. Це необхідно для того, щоб у дитини виробився стійкий стериотип найбільш важливих положень губ, язика.

5. При проведенні вправ не завжди у дитини відразу може все добре виходити, і це іноді викликає відмову від подальшої роботи. У такому разі треба повернутися до простішого матеріалу.

6. Усю роботу з виховання правильної звуковимови батьки погоджують з логопедом.

 МОВЛЕННЯ ДОРОСЛИХ - ЗРАЗОК ДЛЯ НАСЛІДУВАННЯ

Успіх мовленнєвого розвитку дитини в першу чергу залежить від мовлення дорослих, і, особливо, батьків. Малюк вчиться говорити завдяки слуху і здатності до наслідування. Якщо мати або батько погано говорить, заїкається, має який-небудь дефект у вимові звуків або слів, то частенько ці недоліки переходять і до дитини. Значною вадою мовлення батьків є надмірна ласка і "сюсюкання". Не можна часто говорити "ніжки", "ручки",  і так далі в повсякденному спілкуванні з дітьми. Недоцільно повторювати дитячі спотворені слова - наприклад: "моня" (молоко).

До недоліків мовлення дорослих відноситься і багатослівність. Деякі батьки вживають надто багато зайвих слів під час бесіди з дитиною. У багатослівності втрачається основна думка. Шкідлива і лаконічна бідність мовлення дорослих. Таке мовлення не може бути зразком для наслідування.

Мовлення дорослих не має бути засмічене і словами - паразитами, які заважають розумінню мови ("ну, ось, значить, так би мовити, звичайно"). Якщо ці слова проникають в дитяче мовлення, слід докласти усі зусилля, щоб вони не стали звичкою.

Щоб мовлення дорослих стало дитині зразком для наслідування, воно повинно відповідати певним вимогам. Матері і батьку слід використати в спілкувані з дитиною усі лексичні багатства мови: тобто слова. Загальні для багатьох мов (автомобіль, електрика), синоніми (недобрий, злий, шкідливий), переносне значення слів ("золота осінь"). Справжнім скарбом рідної мови є твори усної народної творчості - приказки, прислів'я, загадки, скоромовки. Дорослим потрібно вплітати ці перлини в живу розмову. Яскравість і образність мовленню надають образні порівняння "Ліс блищить на сонці немов золото". Яскраве виразне мовлення дорослих привертає увагу дітей, полегшує розуміння і запам'ятовування. Виразність мовлення залежить від чіткої вимови слів. У спілкуванні з дитиною потрібно дотримуватися логічних пауз.